Тартак

…Уявити собі «польське пекло» у виконанні Даніеля Одія… Український читач нічого уявляти собі не мусить, він бачить, так би мовити, не гірше пекло на кожному кроці, навіть у Львові і Чернівцях, не кажучи вже про шахтарські поселення Дикого поля… У спадок від комуністичного режиму полякам залишилася абревіатура PGR (Panstwowe Gospodarstwo Rolne) – щось на зразок нашого колгоспу чи радгоспу. І не лише абревіатура. Тобто самих пегеерів у нинішній Польщі, звичайно, вже немає, але деприсивні постпегеерівські села з недоруйнованими багатоквартирними коробками – є. Події роману Одії розгортаются в одному з таких безнадійних сіл, перед жителями якого щодня відкриваються дві головні можливості: заробити кілька злотих на тартаку (лісопилці) Йозефа Мислівського або пропити їх в «Обійсті» пані Маріолі. Прикметно однак, що поняття вибору кожного з персонажів «Тартака» є вельми умовним. У тому сенсі, що вибирати вони, звісно, можуть, але врешті-решт виявляється, що це вибір не між перемогою і поразкою, а між кількома різновидами все тієї ж тотальної життєвої поразки. „Одія володіє дивовижною здатністю описувати людей, а також передавати всю безпросвітність, похмурі кольори і тіні замкненого світу, який вони населяють…”.