Нікольскі

Весна 1989 року. Ноа, Джойс та оповідач, які незабаром святкуватимуть свої двадцятиліття, залишають рідні місця, щоб розпочати тривалу і захопливу подорож до мегаполіса. В Монреалі вони намагаються налагодити свої життя, незважаючи на помилки молодості, протиріччя кохання та їхніх генеалогічних дерев. Вони думають, що самотні; однак їх траєкторії несподівано перетинаються, створюючи дивну симетрію в їхньому житті. Ніколя Дікнер полюбляє експерименти: змішувати оповідь та яскраві образи з ретельністю, що іноді межує з одержимістю звихнутого на екзотичних назвах зоолога. У «Нікольскі» він із лукавим задоволенням поєднує в одній історії археологів, які досліджують відходи, флібустьєрів усіх мастей, морських зміїв, тунців, жертв землетрусу, букініста, неграмотного водолаза, незліченну кількість поштових відділень та загадкову книгу без обкладинки. Бурхлива оповідь, в якій п’ють багато чаю і дешевого рому. Калейдоскоп із сильних образів і влучних фраз. Роман, який сам себе пожирає. Сказати, що Ніколя Дікнер обдарований – буде звичайним евфемізмом, однак саме це і впадає в очі. Нестримна фантазія. […] Хірургічно точні фрази, що з першої і до останньої наповнені тонкою й мерехтливою іронією. […] А далі –острови, книги, зустрічі: можна подумати, що ви читаєте альтерглобаліста Жака Пулена, змішаного з Амелі Пулен, із полегшеним Борхесом та Луї Амленом. А назва йому – Ніколя Дікнер. Le Devoir Роман елеґантний, неповторний і зворушливий. Девід Мітчелл Ніколя Дікнер у найкращий спосіб поєднує гру й задоволення від оповіді. Із вправністю автора детективів, у ритмі сценариста і з натхненням романіста пригодницьких книжок він розбурхує читацьку уяву аж до повного тріумфу. Le Mond