Віолета

Віолета дель Вальє народилася 1920 морового року, у час, коли інфлюенца й війна, а потім велика депресія назавжди змінили людське життя навколо й далеко за межами її рідної країни. Тоді багатодітна родина змушена була покинути звичний просторий «дім з камеліями» і шукати прихистку в сільській глушині, в магічній красі дикої природи і забутих звичаїв добрих і щирих людей, які назавжди змінили і їх, і їхні уявлення про світ. Новий роман Ісабель Альєнде – прониклива подорож у найнесподіваніші закапелки земної кулі та людської душі, епічна оповідь для поціновувачів неймовірних історій життя, з яких можна створити не кілька оповідань, а великий роман, на кшталт уже екранізованого шедевру письменниці – «Дім духів». Інша річ, що в цій історії однієї родини, попри всі потрясіння ХХ століття, які випали на їх долю, попри пристрасність і вир невимовних емоцій, таки відчутно менше магічного, та значно більше реалізму і гумору. «Любий Камільо, ти є хранителем моїх листів, в яких записано усе моє життя. Та обіцяй мені одне: по моїй смерті ти їх спалиш, бо вони сентиментальні й часто злостиві. Цей короткий виклад замінить ту непомірну кореспонденцію», – таким є заповіт Віолети, головної героїні однойменного роману Ісабель Альєнде, жінки незламної, розумної, наділеною добрим гумором і невичерпною вітальністю. Цей «короткий виклад» насправді є родинною сагою, що перегукується з іншим романом Альєнде – епічним «Домом духів». Ісабель Альєнде не раз казала, що пише з пам’яті; і справді: велике епічне полотно, яким є її останній роман, несе на собі виразний автобіографічний відбиток його авторки – задушливий, хоча позірно благополучний, перший шлюб Віолети, порятунком від якого стало несподіване і пристрасне кохання, смерть доньки, травма вигнання, умиротворене кохання на схилку літ…